Традиції

    Чай
    Книга перемін
    Чай без церемоній (відео)
    Китайський календар
    Сян Дао (мистецтво ароматів)
    Каліграфія
    Китайська музика
    Нефрит
    НейроSерфінг

Путівник по Китаю

Блог Миколи Більчука
  • Про мене
  • Події
  • Галерея
    • Фото галерея
    • Відео галерея
  • Контакти

Історія Китайської музики. Частина 3

Період династій Сун, Юань, Мін і Цин (960-1911)

В період нового розквіту конфуціанської ідеології при династії Сун (960-1279) здійснюється спроба відродження давніх традицій придворної музики, з’являються нові витончені види музики, в тому числі пісенно-поетична форма ци, виконувана в супроводі струнних інструментів. Стають популярними видовищні мистецтва.

Це розігрувані у балаганах (вацзи) пісенні оповіді з інструментальним супроводом (чжугун-дяо, популярні в XII-XIII століттях, і ін.); численні драми чуаньцзю; музичні драми наньцю (південні), які використовували нові для Китаю інструменти, такі як сона, 4-струнна монгольська лютня (хубоси).

Період династій Юань – Мін (XIII-XVII століття) стала кульмінацією розвитку традиційної музичної драми, що зробила вплив на музичні традиції інших країн Далекого Сходу (Корея, Японія) і Південно-Східної Азії (В’єтнам).

Серед безлічі локальних різновидів (хайяньські, сюяоські, геяньські та ін.) в XV-XVI століттях в Південному Китаї особливо виділяється жанр куньцзю (куньшаньская п’єса). З початком XVI століття цей жанр поширюється і в Північному Китаї, а серед його майстрів прославилися Вей Лянфу, Лян Ченьюй (Лян Болун), і Чжан Етан.

Музична культура XIII-XVII століть характеризувалася інтенсивним музичним життям монастирів і палаців, міських кварталів, сільських місцевостей. Серед безлічі місцевих вокальних, інструментальних та танцювальних стилів можна згадати яньге (народні танці з співом), лянженьчжуань і лянженьтай (п’єси-діалоги), хуагу, хуаден (традиційні пісні і сценки під музику), тибетська нанма (танець з речитативом). Широко поширюються локальні різновиди пісенних оповідей: дагу (під барабан і струнні), ціньшу (в супроводі гітари), таньци (в супроводі піпи), цзоучан (театралізована оповідь в особах) та інші, що зберегли своє значення і в XX столітті. Складаються мелодійні типи оповідей – баньцянті, ляньцюйті та інші, які в залежності від темпу виконання діляться на дві категорії: швидкі – куайбань, і повільні – маньбань.

© 2019.Усі авторські права на матеріали, розміщені на сайті, належать Миколі Більчуку. Використання цих матеріалів дозволяється лише за умови зазначення імені автора та наявності прямого відкритого для пошукових систем гіперпосилання на сайт.

Designed and DEVELOPED by wpDEX